Повитиця польова

Повитиця польова — бронзовий     призер карантинного     рейтингу.

У неї немає ні коренів, ні листків. Та й із фотосинтезом не склалось якось. Проте жодних незручностей з цього приводу вона не відчуває. Адже все її життя (польова повитиці) проходить на тілі господаря — іншої рослини. Діставшись до своєї жертви, цей паразитний бур’ян запускає в її тіло присоски і спокійнісінько живе собі, щодня харчуючись натуральними свіжовижатими, чи точніше, свіжовисмоктаними соками.

У списку «гастрономічних уподобань» повитиці польової, рослини -паразиту, опиняються майже всі основні сільгоспкультури, які нині вирощують на родючих українських чорноземах. Відносно стійкими до цієї агрономічної напасті є лише злакові культури та соняшник.

     Повитиця польова не лише знижує врожай, але й погіршує якість продукції. Сіно кормових трав, заражених повитицею, погано сохне, пліснявіє, втрачає поживну цінність та смакові властивості і навіть може викликати захворювання у свійських тварин. Останнє пояснюється наявністю у бур’яні алкалоїдів кускудину та кусталіну, які є отруйними.

 

Заходи боротьби з повитицею польовою:

ретельна перевірка насіннєвого матеріалу. У разі виявлення насіння пови­тиці польової його спрямовують на доочищення, а в окремих випадках — утилізують;

ретельне очищення машин та знарядь, що використовували на збиранні врожаю із ділянок, засмічених повитицею, перш ніж використовувати їх для інших робіт;

недопущення потрапляння повитиці польової у корми (із зеленою масою, сіном, зерновими відходами тощо);

дотримання сівозмін із висівом культур, які не уражуються або слабко уражуються повитицею: всіх видів зернових та соняшнику;

впровадження у сівозміну полів із чорним паром. Обробіток останніх варто починати з осінньої безполицевої оранки, надалі — проводити пошаровий обробіток грунту;

оранка полів, засмічених повитицею польовою, на всю глибину орного шару, що більшою мірою сприяє загибелі проростків бур’яну (насіння проростає із глибини не більше ніж 6 см);

навесні перед висівом слід провести дві-три культивації, які у приватному секторі доцільно поєднувати із провокаційними поливами;

догляд за посівами слід починати із боронування до появи сходів і після. протягом вегетації  — проводити міжрядні обробітки і знищувати окремі уражені повитицею польовою рослини;

вогнища уражених посівів необхідно викошувати із захопленням півтораметрової гарантійної зони навколо, обов’язково до цвітіння бур’яну, скошену масу висушувати, виносити за межі ділянки та спалювати. Вогнище потрібно утримувати у стані чорного пару або обробляти гербіцидами;

у посівах багаторічних трав і на необроблюваних землях повитицю польову слід якомога частіше низько скошувати до її цвітіння (основна маса повитиці як світлолюбної рослини розміщується на висоті понад 10 см);                                   насіннєві посіви люцерни в ранньовесняний період обробляють голчатими боронами, при цьому висота травостою повинна бути 10-12 см;

в місцях засміченості висівати багаторічні злакові трави – кострицю лучну, тимофіївку, райграс, тонконіг:

перед збиранням урожаю культурних рослин вогнища на посівах, заражених повитицею польовою, необхідно скошувати і збирати окремо.

застосування для хімічного знищення повитиці у посівах багаторічних трав гербіцидів Керб 50W, з. п., у нормі витрати 4–5 кг/га; Раундап, 48%, в. р., Гліфоган 480, в. р., Доміна­тор 360, в. р., Буран, в. р. (360 г/л) — 0,6–0,9 л/га; у по­садках картоплі — Зенкор 70 WG, в. г. (0,5–1,5 кг/га), Тарга Супер, 5% к. е. (2–4 л/га); Пантера, 4% к. е. (1–1,5 л/га); Раундап (аналоги — Гліфоган, Раундап біо), 48% в. р. (2 л/га) та ін.

опилення негашеним вапном з ранку по росі, що при підвищенні температури повітря вдень призводить до повної загибелі повитиці.

Коротке посилання: http://nmrda.kr-admin.gov.ua/?p=14393

Залишити відповідь