ЩЕ РАЗ ПРО СКАЗ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН

 

Сьогодні виникла реальна загроза повернення МІСЬКОГО СКАЗУ (котів,собак). Тому слід, ще раз нагадати про те, звідки чатує небезпека.
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується – смертю.
Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні та бродячі собаки. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров′я і Міжнародного епізоотичного бюро , сказ входить в першу п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають найбільших соціальних і економічних збитків. В Україні епізоотія сказу триває біля 60 років і спроби її обмежити або призупинити мають тимчасовий успіх, а тому проблема була і залишається складною, захворювання має тенденцію до подальшого її поширення. Проведення масової парентеральної імунізації домашніх тварин і недостатньої пероральної імунізації диких хижих звірів поки, що не дає бажаних результатів.
Через скрутну економічну ситуацію в державі, та безвідповідальне ставлення власників до своїх улюбленців, частина тварин поповнює ряди безпритульних. Регулювання ж кількості є багатогранною проблемою, тому потребує комплексного підходу із залученням різних організацій і установ для її вирішення.
Нині контроль за кількістю безпритульних особин набуває першочергового значення з огляду забезпечення захисту населення від заразних хвороб.
Згідно Європейською конвенцією безпритульними тваринами вважаються такі, що не мають дому, або знаходяться за його межами і не перебувають під посереднім контролем чи наглядом власника.
Основним напрямком регулювання їхньої популяції є відловлювання з вулиць населених пунктів.
Якщо вони мають піддаватися евтаназії, то це потрібно робити відповідно до принципів Європейської конвенції за допомогою певних засобів, які не завдають тварині болю й страждань.
Зважаючи на те, що домашні тварини є потенційними переносниками 45 видів інфекційних хвороб , спільних для людини і тварини, щорічно проводять широку програму профілактичних щеплень, в т.ч. й проти сказу.
Вакцинації проти сказу потребують собаки і коти та дикі хижі звірі й особливо актуально це зараз коли випадки захворювання почастішали. За останні 3 роки в Новомиргородському районі епізоотична ситуація залишається напруженою.
Одна із причин – це ослаблення контролю за виконанням правил утримання домашніх тварин, безвідповідальність деяких власників, сільських і приміських зонах, на дачних територіях, садово-городніх ділянках. Крім того це обумовлено недостатнім рівнем ( парентеральної і відсутністю пероральної ) імунопрофілактики та збільшенням популяції лисиць.
Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно. Досвід свідчить, що поодинці працівники ветеринарної або медичної служби не розв’яжуть даної проблеми.
При цьому всі заходи, в першу чергу повинні бути спрямовані на виявлення джерела збудника інфекції ,до якого належить поряд з лисицями також безпритульні, домашні тварини.
Якщо домашніх тварин, які нанесли укуси піддають 10-15-денному карантинуванню, то карантинні заходи до безпритульних тварин здійснити неможливо. А тому для вирішення цих проблем необхідно створити систему контролю за виконанням правил утримання домашніх тварин і їх розмноження, посилити відповідальність власників, розробити систему суцільного обліку.
Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями: адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної та гуманної медицини, спрямованих на впорядкування утримання свійський тварин, перш за все собак і котів. Своєчасну вакцинацію, відловлювання бездоглядних особин, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних у природніх умовах, широку інформацію населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотримання правил утримання домашніх тварин.
Максименко Л.В.
головний спеіаліст відділу безпечності
харчових продуктів та ветеринарії
Новомиргородського районного управління
Головного управління Держпродспоживслужби
в Кіровоградській області

Коротке посилання: http://nmrda.kr-admin.gov.ua/?p=8614

Залишити відповідь